Під час моніторингу мережі Інтернет посилання http://internetua.com/nacpoliciya-ptaetsya-prodavit-blokirovki-saitov-pod-vidom-evropeiskoi-konvencii дало змогу ознайомитися зі статтею «Нацполиция пытается “продавить” блокировку сайтов под видом европейской конвенции», в якій йдеться про те, що 27 лютого поточного року на засіданні Національної комісії, яка здійснює держрегулювання у сфері зв’язку та інформатизації, був погоджений із зауваженнями проект Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України щодо імплементації положень Конвенції про кіберзлочинність».
Пропонуємо свій погляд на цю дуже важливу і суперечливу тему.
Цим законопроектом пропонується, зокрема, доповнити главу 16 чинного Кримінально-процесуального кодексу України новими статтями стосовно тимчасового  обмеження (блокування) доступу до інформаційного ресурсу, а саме:

– ст. 168-1 – передбачено тимчасове обмеження (блокування) доступу до інформації, розповсюдження якої містить ознаки діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, на підставі ухвали слідчого судді, суду. Також, передбачене здійснення такого обмеження з метою встановлення важливих обставин кримінального правопорушення, тобто на стадії досудового розслідування після реєстрації в ЄРДР кримінального провадження;

– ст. 168-2 – строк дії ухвали про тимчасове обмеження встановлюється до 90 днів;
– ст. 168-3 – слідчий за погодженням з прокурором або прокурор має право звернутися до слідчого судді з відповідним клопотанням щодо тимчасове обмеження (блокування) доступу до інформаційного ресурсу;
– ст. 168-4 – клопотання про тимчасове обмеження (блокування) доступу до інформаційного ресурсу має бути розглянуто невідкладно в день його надходження до суду. Під час розгляду клопотання суддя має право за власною ініціативою заслухати офіційного представника оператора, провайдера, власника сайту, хостингу тощо.

ст. 168-5 – суддя може не задовольнити клопотання у разі відсутності достатніх підстав для блокування;

До речі, в «Конвенції про кіберзлочинність» (підписана 23.11.2001р., ратифікована ВР України 07.09.2005р., набрала чинності 01.07.2006р.) йдеться, зокрема, про те, що «кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної відповідальності відповідно до її внутрішнього законодавства…», і жодного слова немає про заборону тимчасового обмеження (блокування) доступу до інтернет-ресурсу.