Протягом останніх років українська сторона вживає активних заходів для впровадження правових норм і принципів ЄС для зміцнення наших позицій на шляху до вступу до ЄС. Процес імплементації положень законодавства Європейського Союзу у сфері інтелектуальної власності є важливою складовою гармонізації українського законодавства з європейськими стандартами. Отримання статусу кандидата на членство в Європейському Союзі у 2022 році зобов’язує нашу державу до подальшої ґрунтовної роботи над вдосконаленням законодавства. Наразі Міністерство економіки України разом із Українським національним офісом інтелектуальної власності та інновацій (УНОІВІ), які є основою державної системи правової охорони прав інтелектуальної власності, розробляють підходи для подальшої імплементації актів права ЄС. Це зумовить внесення змін до чинного законодавства, зокрема Закону України «Про авторське право та суміжні права». Безперечно, однією з пріоритетних для імплементації є Директива про авторське право і суміжні права на Єдиному цифровому ринку 2019/790 від 17 квітня 2019 року (далі — Директива DSM). З нею пов’язані заплановані нововведення щодо запровадження творів та інших об’єктів, що вибули з комерційного обігу, механізму перегляду договорів у частині розміру винагороди, збільшення строків охорони для деяких об’єктів суміжних прав, розширення можливостей використання сирітських творів тощо. Так, у ст.ст. 8–10 Директиви передбачений правовий режим для творів або інших об’єктів, які вибули з комерційного обігу. Це поняття спрямоване на створення механізмів для збереження та доступу до цих творів у цифровому форматі, особливо для цілей охорони культурної спадщини, навчання та досліджень. Так виникає необхідність передбачити заходи для сприяння певним видам використання, зокрема оцифрування та поширення, некомерційних творів чи інших об’єктів, які постійно перебувають у колекціях установ зі збереження культурної спадщини (музеїв, архівів, бібліотек). Ще одним важливим нововведенням є механізм зміни умов договорів щодо розміру винагороди задля додаткового захисту прав авторів. Отже, якщо літературний твір несподівано виявиться бестселером, за який автор отримав порівняно невелику суму разової винагороди, то законодавець наділяє його можливістю вимагати додаткову, належну і справедливу винагороду від сторони, з якою він уклав договір щодо використання його прав, або від правонаступників такої сторони. Актуальним є також узгодження строків чинності майнових прав на такі об’єкти суміжних прав, як виконання та фонограми. Тоді як в Україні права на відповідні об’єкти є чинними протягом 50 років, у країнах ЄС, відповідно до Директиви 2006/116/ЄС з урахуванням змін, внесених Директивою 2011/77/ЄС, у передбачених випадках строк чинності майнових прав становить 70 років. Виникають несправедливі ситуації, коли музиканти отримують фіксований гонорар за свій внесок у пісню, яка може мати величезний успіх і принести великі прибутки, або ж популярні артисти не отримують роялті через різноманітні витрати компаній звукозапису, що мають бути вирахувані з цієї суми роялті. Іншою основною ціллю було підвищення конкурентоспроможності музичної індустрії ЄС та збільшення доступного музичного репертуару. Тут негативний вплив має явище цифрового піратства, внаслідок якого доходи загалом і прибутки зокрема зменшилися. За цих обставин європейська індустрія звукозапису, ймовірно, стикається з проблемою збереження стабільного потоку доходів, необхідного для інвестування в нові таланти. Крім цього, вважається, що виконавці та виробники фонограм у Європі перебувають у невигідному становищі порівняно з американськими. Кінцевою метою цієї Директиви є сприяння, в основному, музичному виробництву в ЄС. Посилання: https://yur-gazeta.com/dumka-eksperta/u-napryamku-es-zakonodavchi-zmini-ukrayini-z-avtorskogo-prava.html; https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_022-19#Text